Тяжке минуле… (Голодомор 1933рр. )

Пахне  жито  сонцем  
і  росою,
І  комусь  всміхається  
у  сні,
Ловиш  зернятко  тремтячою  
рукою,
І  боїшся  загубить  
в  траві.
І  боїшся  з`їсти,  щоб  
не  вмерти,
Тут  в  колоссі,  в  полі  
золотім,
Дивишся  в  безкрає,
сумне  небо…

Хмари  плачуть
За  життям  людським.

Ще  живі,  із  мертвими  
у  яму,
Не  закриті  очі  –  ще  
живі,
Як  же  людоньки  від  голоду
вмирали,
Як  же  дітоньки  в  дитинстві
не  були.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622271
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 19.11.2015
автор: Людочек