Тривожаться внутрішні змії:
«Вилазити ми не сміємо
Із нетрів тривкої землі»,
що сумнівом жиє в мені…
Шиплять й язики висовують,
ба навіть вкусить норовлять.
Мій сумнів тривогу всотує,
й зростає на розмірів п'ять.
Пролазить у тріщини хтивості
І цноту отруює в серці.
Кричу від своєї сміливості,
яка у чужому озветься.
Себе прирікаю на сумніви
Щоразу, як ду́мки про тебе
Захоплюють розум невду́мливо…
….
Чи точно цей гріх мені треба?..
(Який ж бо це гріх? Це смішно.
У ньому ще я не помічена.
Й усе, що ми робимо – грішно,
Бо досі ще в церкві не вінчані)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622287
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 19.11.2015
автор: Троянда Пустелі