Тоді, коли скресає білий день,
І вже блідим серпанком мріє ранок,
І виграє притлумленим органом
Рухливе двійко збурених легень
Тоді, коли втрачають тіні тінь,
І вже не розрізнити, хто є поруч,
І світ вогнів, денного світла покруч,
По стелі водить коло мерехтінь
Тоді, коли навзнак лягає ніч
І дивиться замріяно на зорі
Крізь часоплину виміри прозорі,
Торкаючись каштанів передпліч
Тоді, коли доби отруйна віть
Укотре домалює чорне коло,
Годинник-серце немайстерним соло
Відтворить низку прожитих суцвіть -
Двадцять чотири - дякувать тобі -
Години-квітки у моїй добі.
2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622346
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 19.11.2015
автор: Максим Тарасівський