Кричала осені, - «Постій!»
«Постій хоча б іще хвилину,
Повернеться коханий мій,
Я в золоті його зустріну».
Вона не слухала, все йшла,
Летіло листя все додолу,
А на порозі вже зима,
Та милий не іде додому.
Його нема, він залишивсь,
Там, де війна, страшна розруха,
Не раз ночами він їй снивсь,
Страшна біда, пекельна мука.
На серці холод крижаний,
Для чого жити, геть не знає,
Без сподівань і без надій,
Чорна хустина душу крає.
http://antonina.in.ua/index.php/pro-zhittya/991-strashna-bida.html
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622355
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 19.11.2015
автор: Антоніна Грицаюк