жаль, що зірки недостатньо освітлюють землю -
сонце ж ніколи іще не світило нóчами
в темряві рідко лишаєшся в чомусь певним
й серце частіше удари свої скорочує
в темряві зáвжди занадто самому страшно
навіть немає кóму руки тремтячої
німо подати. бо хто передчасно гасне,
о́страх чужий називає таким дитячим
ця темнота, мов туманом, затьмарить душу,
і, в свою чергу, отруїть шляхи свідомості
квітами сумніву, що розрослись на суші
димного мозку, й, неначе якась короста,
будуть цвісти і дзвеніти над диким болем -
це є найперша ознака твогó зараження.
тільки нікому уже не потрібен хворий -
хто ж забажає опікуватись прокáженим?
справжній кошмар - це ніяк не жорстока дійсність
справжній кошмар - це туманна сліпа надуманість,
що перевірить сміливість і гідну стійкість
до власноручно створеної ілюзії
бо ж темнота - це найгірший зогнивший ворог
світлих речей, що у чорному розкладаються
в менші частинки, а потім дрібненьким порохом
геть відліта́ють і більше не повертаються
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622365
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 19.11.2015
автор: пташка перелітна