Ой, летіли хмари над лісочком,
дивились на вишиту сорочку,
що для лісу осінь вишивала,
а тоді взяла й подарувала.
Вишивала осінь низинками,
оранжевими і чорними нитками,
і бордового дала частину,
ще зеленим зеленить ялину.
Пізня осінь закінчує свято,
у якому кольорів багато,
і підсвітить тії барви сонце,
як погляне із хмаристого віконця.
Пишній красі довго не радіти,
бо повіє після заморозків вітер,
він закрутить кольорове листя,
крони порожніють, а ліси затихнуть.
Уже сонце осіннє сідає
і ховається за дальнім гаєм,
наступає вечір із вітрами,
бо вже пізня осінь із лісами.
Текст пісні.
Фотографія автора.
11.2015.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622395
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 19.11.2015
автор: Светлана Борщ