А ти знаєш...
Ти - Всесвіт, напоєний росами,
Що упали іще на світанку Землі,
Проростаєш уверх, розцвітаєш, колосишся
І впливаєш на світ на своєму стеблі.
А ти - Всесвіт!
Нехай заперечать у відповідь,
Що немає для Всесвіту зір і планет,
Що немає сузір'їв...
Хіба ж бо є свідчення,
Що у тебе думки не отари комет?
Що у тебе веснянки горять не Стожарами?
Що галактик немає у тебе в очах?
А ти знаєш...
Ти - Всесвіт, іще не розгаданий,
Не записаний ще у скрипічних ключах.
І якщо для дослідження вічного космосу
Запускають супутники, зонди, то щоб
Дослідити твоїх безкінечностей розмахи
Вряд чи треба квадранти або телескоп.
Треба тільки збагнути, що значать тлумачення
Зашифровані в танці галактик і зір...
І виходить, що Всесвіт великий
призначений
Для усесвітів душ серед вічності хвиль.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622438
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.11.2015
автор: Siya