Наснись, коханнячко! Наснись!
Дай відігріти свою душу -
Я тягар довгих літ всіх струшу,
Найти його хоч зараз мушу…
Наснись, коханнячко! Наснись!
Мені хоча би зазирнути
В те дійство, де воно завжди,
Та чую голос: «Підіжди!
Не йди шляхом, що до біди!.»
Мені хоча би зазирнути…
Так довго тягнеться та ніч!..
Закрию очі – сон не йде,
Зову кохання: «Де ти, де?
Нехай дорога доведе!»
Так довго тягнеться та ніч!..
Ось і сьогодні ніч блукала
По всіх шляхах, та не знайшла,
А, може, я його вже мала,
Не розпізнала, заблукала,
Відгородилась, відійшла?..
Наснись, коханнячко! Наснись!
І покажи вже шлях до тебе,
Дай здібності мені від неба
Дійти туди, де бути треба!
Наснись, коханнячко! Наснись!
20.11.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622497
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.11.2015
автор: Людмила Дзвонок