Час «йти на південь», але сам – не можу.
Вона – у іншому у офісі досьє́шить.
Й мої люб,язності задумані, художні
Тупцем гуси́нять у мовчальниче безмежжя.
Знов на обід іду самотнім і бентежним.
«Твій брак рішучості», - останнє чув від неї.
А поруч, люди сма́чать борщик діловито.
Одним, хто в свому салі, світ – оранжерея,
Таким, як я, потрібна по́ручки – бандитка!
І одночасно: друг, і жінка, мати, фея...
Жінки шукають сильних, як і ми – гарнюньок.
І чоловіки бувають, як і жінка – ве́дені.
...Так закричати бісом хочеться зсередини:
Та віднайдіть же нас, безза́ходних журжу́нів,
Й ми – віддамо - що маєм-вмієм, зняв кашкетину!
19.11.15 р.
Від авт: «Йти на південь» - йти на обід
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622500
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.11.2015
автор: Юхниця Євген