Вона крізь дим дивилась в синє небо,
Червоний вогник. Підвіконня. Вітер.
Тобі вона - ніхто. Проста потреба...
Для неї - ти єдиний в цьому світі.
Вона вдивлялась. Вірила. Молилась.
Втішалась димом і вином багряним.
І байдуже, що стільки не здійснилось -
Чекала, вірила, що щастя ще нагряне.
А ти брехав. Собі, і їй, і зорям...
Ти заблукав в її очах гарячих.
Ти, певно, насолоджувався горем...
А зараз ти щасливий? Ні, навряд чи.
Ти під дощем. Не врятуватись. Осінь..
Холодний вітер. Совість в душу рветься.
Ти втратив. Не шукай її вже. Досить!
Вона щаслива. В небі. Не озветься...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622688
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.11.2015
автор: Дід Михалич