Обійми мене міцно і ніжно,
Не пускай мене з рук, не пускай!
А мені абсолютно не тісно!
Не іди ще, прошу, зачекай,
Хоч би день чи єдину годину,
Чи хвилину, секундочки мить!
Приголуб мене, наче дитину,
Поцілуй мене там, де болить!
Там, де рана усе кровоточить,
Ти вустами прилинь, прошу́!
В оберемках черго́вої ночі,
Що лиш тоне у краплях дощу.
Подорожником стань, що з лісу,
Хай загоїть ті рани в душі!
Колискову співай мені пісню,
І читай казочки́ та вірші́!
Аби солодко й міцно заснула,
Носом вткнувшись у шию тобі,
Про погане з тобою забула,
Лиш плекаючи мрій голубих.
Хочу поряд тебе. Обійнятись!
Хочу ласки твоєї й тепла,
І ніколи вже не розлучатись,
Щоб рука твоя тілом пливла.
Обійми уві сні мене ніжно,
Бережи від кошмарів вночі,
Лицар мій в обладунках залізних,
При титановім сильнім мечі!
Обійми! Так люблю твої руки!
Я не можу без них ані мить.
Припини ці безжалісні муки!
Обійми ж мене вже, обійми!...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622702
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.11.2015
автор: Іванна Западенська