Посеред величної рівнини,
На схилах дужого Дніпра,
Розкинулось ще з сивої давнини
Поселення турботи і добра.
Поселення поваги до людини,
Де кожен знає всі свої права.
Де кожен неповторний і єдиний,
Де правда й сила слова ще жива.
Де словом ще можливо попросити,
Подякувати словом за усе.
А з справжнім словом
можна вік прожити,
Воно людей від бід усіх спасе.
Тут словом можна хворих лікувати,
Знедолених вернути дожиття.
Із гарним словом радість віщувати,
А з грізним – закликать до каяття.
Тут словом можна вежі будувати,
І словом засівати всі поля.
Ніхто не буде словом тут благати,
Бо вільна й незалежна ця земля.
І жителі цього містечка знають,
Що дух і силу їм дають слова.
Вони слова піснями прославляють,
Бо мова їхня – мова вікова.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622726
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.11.2015
автор: Андрій К