ідемо гуляти?
на сорочці твоїй картатій
розтавим крапки над "і",
як фігурки у білих халатах
однієї із партій Каспарова...
розкрутимо в чартах хіти,
заїжджені midi-формати -
ми стали занадто пихатими,
щоб чути себе в МР-3...
вітражні, у колі бетонних гратів,
до здвоєнних "шісток" козирні тузи,
ідем навмання, щоб лише доторкатись
в неоновім світлі руки...
топчи мене тишею мегаполісу,
печаллю топчи передмість!
коли і вдвох виглядаєм самотніми,
яким же я був колись?..
сьогодні моє відображення блякне
у плямах масних калюж
на фоні твого
серця майже асфальтного...
як переляканий кроками вуж,
звиваюсь в туге кільце,
а вітер кидає словами обшарпаними
в моє зашаріле лице...
ми програли цю партію шахову
прохололому світлу вітрин,
хоч і стали ми одинаковими,
ти лишилась одна, я - один...
глянь, бредемо душевно поранені,
ніби й разом, та кожен своїм
маршрутом з китайського
GPS-навігатору...
ескалатором - вгору,
а сходами - вниз...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622836
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.11.2015
автор: Андрій Люпин