Давно у осені вже листопад,
стоїть сумний понурий сад
і облітаюсь усі листки,
як свідки осені останньої краси.
Пора закінчувати листю облітати
і землю килимами укривати,
та зачепилися останні ще листки
у гущавині сплетінь, де темнії гілки.
Як вітерець повіє сильний,
вниз до землі їхній останній крок,
під вітром листопаду іще мерехтять,
не хочеться їм відлітать.
Цвітуть ще хризантеми у саду
препишним різнокольоровим квітом,
нехай дерева втратили вбрання,
та хризантемам красуватися із вітром.
Анімація із інтернету.
10.2015.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622850
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 21.11.2015
автор: Светлана Борщ