Слухай, може це і є любов?
Я не вірю,що любов-лише
Набір голосних та приголосних.
І взагалі я мало в що вірю
Останнім часом,
Але цієї осінньої ночі
Все по-і ншому,
Коли ти, чиста й невинна,
Солодка й беззахисна
Засинаєш у мене на грудях,
Тим самим запалюючи те,
Що раніше звалося серцем,
Я раптово забуваю обітницю самоти,
Тому що знову бачу світло.
Знаю, в мені лишилось
Небагато святого,
Надто часто завдавав болю
Іншим,
Тепер розумію, та
Легше чомусь не стає,
Сподіваюсь, що колись таки
Знайду прощення.
А зараз я дивлюсь на тебе,
О, як пасує тобі моя
Футболка і ця трохи дитяча посмішка,
З якою ти поринаєш в сон.
Не скажу більше нічого.
Буду оберігати тебе,
Оберігати скільки є сил...
2015.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622882
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.11.2015
автор: Ендрю Мітін