Ти знаєш? У народі є прислів'я:
У тихім вирі водяться чорти́,
Багато, як зірок. Цілі "сузір'я",
Хоч миром чи кадилом їх святи.
А все ж, не проженеш усіх їх звідти,
Бо в них до цього є імунітет.
Та що там, це усе ще тільки "квіти",
А ти візьми склади із них "букет".
Залишся тет-а-тет з всіма чорта́ми,
Що водяться в мені спокон віків.
Заколиши їх ніжними вустами,
І шепотом про те, як ти хотів,
Вустами мене лагідно торкнутись,
Рукою по волоссю провести,
Зі мною разом повністю забутись,
І руки наші разом лиш сплести.
Та всіх чортів не треба виганяти,
Одного хоч, маленького лиши.
Не бійся, не буду́ть вони кусатись.
Вони мені пасують, так? Скажи!
Мене ти полюбив не за покірність,
І зовсім не за чистий бік душі.
Чортів моїх ти полюбив без міри,
Отих, що вже здавна живуть в мені.
Кохати мене будеш будь-якою,
З чортами чи без них - і так, і так.
Та все ж, коли я поруч із тобою,
То я так потребую з три чорта,
Бо ти такий упертий до нестями,
І наглість буйно б'ється у тобі.
Ти теж перенасичений чортами,
Як я, бо ми іще так молоді.
І нам ще не дано свідомо знати,
Що можна добре жити й без чортів,
Що можна просто вдвох собі кохати,
У далечі від всіх, у світі снів.
Та все ж, вони пасують нам з тобою,
Ми - пара ідеальна, чи не так?
Мене кохати будеш будь-якою,
І я тебе будь-я́ким - так, і сяк.
Ти знаєш? Ходить приказка в народі:
В людині, - в тихім вирі, - є чорти.
Злічити їх усіх - біда та й годі,
Бо ліку цим чортам не віднайти...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623099
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.11.2015
автор: Іванна Западенська