***
Цей захід сонця схожий на печаль,
яку несу в собі отак роками,
між правдою і між плітками,
між тим, що відкривається очам.
По небу щедро колір бірюзи
навів хтось широко — це Божий провід.
Такої ще не бачила краси!
Бери мольберт — малюй, малюй цей овид!
А нижче лінія — такий собі кордон
між небом і землею — не заграва!
А просто лінія — неначе рубікон,
тонка-тонка ця лінія. Кривава!
І образ вулиці в оголенні дерев,
мов крашанка у вечір Великодній.
І саме тут, і саме ось тепер
я бачу перших — ту Небесну Сотню.
жовтень 2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623105
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.11.2015
автор: Надія Позняк