Дарована радість і гордість, нестерпні обійми .
Дерева листя скидають мов давнії смутки .
Вона як безхатченко до нього рвалася в прийми,
а він її в рамки скував як всі свої здобутки .
У ньому збирала натхнення і черпала силу.
Вже зорі посходили в небі і вітер зривається.
Вона мов місячне сяйво, мов янгол безкрилий
жаданою мрією йому на долоні спускається.
Три осені мріяла ,не закривала очей,
хотіла собою для нього вкрашати світанки,
на весну молилась незлі́ченну кількість ночей.
...із неба на землю впустив і встановив рамки
17.11.15
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623110
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.11.2015
автор: jess