Стоячи на краю мосту,
Дивлячись у водну глибину,
Ми не замислюємось над сенсом життя,
Бо здається це нам даремним.
Деякі люди попри біль та знущання
Йдуть далі,не корячись долі своїй.
Вони мають мету та якісь побажання
У цьому великому світі подій.
Далеко не всі мають друзів й підтримку
Через що,замикаються,і в пориві життя,
Не помічають цієї прекрасної днини,
Яку проживають отак,безпуття.
Та попри все-не зволікай,
Доля твоя,і пам*ятай:
Будуєш ти своє життя,
Своє прекрасне майбуття!
Тож не затрачуй час впусте,
Адже довкола все цвіте,
І саме ти є цвітом цим
Єдиним,радісним,земним!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623125
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 22.11.2015
автор: :)*