Разок тополь палає за Павлівкою*,
Неначе хто дукати нанизав.
Вони злетіли аж під хмари гілкою.
Чи це листа хтось в небо написав?
Стрункі свічки шеренгою зібралися.
Що стережуть ці чудо-вартові?
Штики голів у пакті підписалися,
Зв'язок тримати неба і землі.
Вони домчать людські листи з благаннями,
До Адресата дійдуть молитви.
Та чи почують відповідь-мовчання,
Коли говорять мовою вітри?
Хто розгадає говір тополиний?
Хто прочитає їхній діалект?
Вони піснями линуть журавлиними,
Складають трави думи у сонет.
Сезонний одяг красномовно вискаже:
Зелений колір – всім бажанням – так!
Відмову – пухом, наче снігом, вистелить,
Багрянцем гнівно спалить все на прах.
Людині важко трактувать переклади.
Читать природу – справа не проста.
У неї букви в ребуси заплетені
І коми всі з живого лиш листа.
*Павлівка - це моє рідне село.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623330
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 23.11.2015
автор: Лана Мащенко