вечір стелить попіл по підлозі,
жовте небо зазирає у вікно —
цé мій чéрговий день ý облозі.
я не здамся передчасно все одно...
забинтую рани сторінкáми,
покладу останню кулю у вуста...
сили позбиравши мотузками,
допишу червоно-чорного листа.
я писатиму про ріки й гори,
скільки в них лишилось крові та води.
я писатиму про ніч, як хворий,
битимусь об стіну, як птах молодий...
все вкладається у час й чорнила,
все тече крізь вени тиші й галасу.
думка про весну мене тіснила,
а зима... хоча б лише без хаосу.
хоча б лише без хаосу...
23.11.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623345
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.11.2015
автор: Микита Баян