То не тумани
Сірі впали...
То піт,що скапує з чола...(його усотує земля),
Тих,хто крила в душі має...
Хто мостить шлях...у Майбуття...
І собі Всесвіт...підкоряє...
Як є в душі...Твоє ім"я...
Пахощі вдихаєш
Трав і лісу...
Красу спиваєш...з ранніх рос...
Нектар збираєш з диво-квітів,
Що живить душу...і підносить до висот,
Перун...там вічно владарює...
Бог-наймогутніший всіх гроз...
...І тисячі метаморфоз:
Від оп"яніння...до причастя...
Од каяття ...до чистоти...
Ти сам творець...і сам податель...
О,скільки світ цей може дати
Шаленства...пристрасті ...жаги...
Коли у серці моім...Ти...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623384
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.11.2015
автор: Ілея