Зачем приходишь ты ко мне во сне? (Переклад: Чого являєшся мені у сні?)

Зачем  приходишь  ты  ко  мне  
во  сне?  
Зачем  ко  мне  ты  обратила  
Свой  взгляд  печальный  
прощальный...  
Будто  совсем  меня  забыла?  
Зачем  уста  твои  немы?  
Какой  упрёк,  что  за  желанье,  
Иль  бесконечное  страданье  
На  них,  как  огонёк,  мелькает?  
Является  и  исчезает,  
Как  мы...  

Зачем  приходишь  ты  ко  мне  
во  сне?  
Ведь  в  жизни  ты  со  мной  играла,  
Моё  ты  сердце  надорвала.  
Ты  пробудила  те  грехи,  
что  были  до  сих  пор  глухи  -  
стихи.  
Ведь  в  жизни  ты  меня  не  знаешь  
И  встреч  со  мной  ты  избегаешь.  
Поклон  мой  даже  не  заметишь  
И  уж  тем  боле  не  ответишь,  
Хоть  знаешь,  знаешь,  ты  же  знаешь,  
Как  сильно  я  люблю  те  руки,  
Как  я  испытываю  муки  
Как  от  страданий  и  от  скуки  
Ту  боль,  печаль,  свои  стихи  
Я  прячу  в  сердце,  как  грехи...  

О  нет!  Слова  мои  сухи!!  
Твои  хочу  узнать  духи  
Во  сне,  хоть  эти  сны  глухи,  
Но  в  жизни  без  тебя  не  жить,  
Уж  лучше  яду  мне  испить.  
Так  пусть  то  сердце,  что  в  печали,  
Как  жемчуга  в  грязи  застряли.  
Страдает,  гибнет,  усыхает,  
Во  сне  на  вид  твой  оживает  
И  хоть  немного  заиграет.  
Пусть  просто  тихо  отдохнёт  
И  то  явленье  золотое  
Узнает,  счастье  молодое,  
Желанное,  но  неземное  
Найдёт!!!

Володар  Часу






[i]Чого  являєшся  мені
У  сні?
Чого  звертаєш  ти  до  мене
Чудові  очі  ті  ясні,
Сумні,
Немов  криниці  дно  студене?
Чому  уста  твої  німі?
Який  докір,  яке  страждання,
Яке  несповнене  бажання
На  них,  мов  зарево  червоне,
Займається  і  знову  тоне
У  тьмі?

Чого  являєшся  мені
У  сні?
В  житті  ти  мною  згордувала,
Моє  ти  серце  надірвала,
Із  нього  визвала  одні
Оті  ридання  голосні  -
Пісні.
В  житті  мене  ти  й  знать  не  знаєш,
Ідеш  по  вулиці  -  минаєш,
Вклонюся  -  навіть  не  зирнеш
І  головою  не  кивнеш,
Хоч  знаєш,  знаєш,  добре  знаєш,
Як  я  люблю  тебе  без  тями,
Як  мучусь  довгими  ночами
І  як  літа  вже  за  літами
Свій  біль,  свій  жаль,  свої  пісні
У  серці  здавлюю  на  дні.

О,  ні!
Являйся,  зіронько,  мені
Хоч  в  сні!
В  житті  мені  весь  вік  тужити  -
Не  жити.
Так  най  те  серце,  що  в  турботі,
Неначе  перла  у  болоті,
Марніє,  в'яне,  засиха,-
Хоч  в  сні  на  вид  твій  оживає,
Хоч  в  жалощах  живіше  грає.
По-людськи  вільно  віддиха,
І  того  дива  золотого
Зазнає,  щастя  молодого,
Бажаного,  страшного  того
Гріха!

Іван  Франко[/i]

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623412
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 23.11.2015
автор: Володар Часу