забуті квіти

Мені  його  долонь  торкатись  не  судилось,  
і  не  дано  заснути  на  плечах.  
А  щастя  лиш  в  простих  речах...  
Для  нього  що?  Скажіть  мені  на  милість.  

Його  душа-щось  зовсім  невідоме..  

Мені  його  майбутнє  віщувати  не  вдається.  
У  надвечір"ї  не  чекати  вдома,  
липовим  чаєм  вгамувати  втому  
я  не  зможу..Мальоване  в  думках  зітреться.  

Небачене  ніби  давно  знайоме..  

Мені  його  в  обіймах  не  заколихати,
цілунком  не  збудити  на  світанку
печаль  і  смуток..  До  останку
без  дяки  у  його  очах  буду  згасати..

Забуті  квіти  томляться  від  спраги..

Йому  моїх  долонь  торкатись  не  хотілось,  
хоч  він  мене  і  з  прірви  витяг.
А  щастя  лиш  в  коротких  митях.
Для  мене  -він,  скажу  я  вам.  Відкрилась..

Йому  скажу,  як  вистачить  наснаги

23.11.15

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623438
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.11.2015
автор: jess