Зірвав із клена вітер два листочки,
На павутинні виснуть крапельки роси,
І хризантемам сонце ніжить пелюсточки –
Простий етюд осінньої краси.
Іде іще, в якому іще краю,
Так світить сонце, колосяться поля?
Нема гарнішого від Лесиного гаю,
Бо цим і щедра Гадяцька земля.
Куди не глянь, куди лиш погляд лине,
Довкола й всюди гармонія життя:
Жива ріка, по берегах долина
І стара круча – мара з небуття.
І між віків живе одне єдине слово –
Матусю Гадяччино, ріднесенька моя.
Як любо подивитись – ти квітнеш веселково,
І славиться навіки доленька твоя.
Твоє ім’я по світу з усіх усюд лунає,
Воно у нотах, віршах і навіть у піснях.
Пірнає під водою, у небесах літає,
Чи просто теплим словом залишилось в серцях.
Для тебе жоден син нічим не пошкодує,
Із честю пронесе святе твоє ім’я.
Він у тяжку хвилину найперший порятує,
Бо цим і щедра Гадяцька земля.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623501
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 24.11.2015
автор: Андрій К