ЛИПА…

Ти  -  доля  моя,  до  якої  ішла,
Як  липа  цвіла  молочно.
Тоді  я  іще  молодою  була
Тепер  я  вже  знаю  точно:
Що  з  липи  бувають  не  тільки  меди,
Не  тільки  чаї  духмяні...
Щоразу,  коли  я  приходжу  сюди  -
А  спогади  манять  і  манять  -
То  волію  більше  ніде  не  ходить,
Ніякими  в  світі  шляхами,
Бо  бігали  ми  молодими  туди,  
Де  липи  лилися    стежками...
Тепер  лише  чаю  пахучого  рай
Нагадує  все  вечорами:
І  липень  спекотний,  і  перший  розмай,
І  все,  що  було  поміж  нами...
Та  тільки,  мов  яду,  торкнуся,  бува,
Я  меду  з  цілющого  зілля,
Болять  мені  ті,  не  для  мене,  слова
З  чужого,  на  жаль,  весілля...
Де  музика  грала  і  пісня  лилась,
І  танці  -  у  кого  як  вийшло...
А  я  все  пригадую  мліючий  вальс
Й  стареньку  заплакану  вишню...
Стихали  далеко  десь  співи  гучні,
Чим  далі  -  повільніші  кроки,
Солодкі  такі,  ніби  снились  мені
У  ті  молоді  наші  роки...
А  липа  кипіла!!!  А  липа  цвіла!!!
Не  видно  за  цвітом  нічого!!!
І  я,  пам'ятаю,  щаслива  була...
Тоді.  Так  давно.  Біля  нього...
.  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  
І  квітка  на  шпильці,  й  стрічка,
І  тиха,  як  сповідь,  нічка...

       -      -      -

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623516
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.11.2015
автор: Наташа Марос