Паразити всмоктуються в кров, як так і треба
Живуть, їдять, випорожнуються в наші клітини
Нас вчили “Землі немає, то буде небо“
А ймення тим паразитам - людина.
Не хочемо змінюватись, живемо по чіткому плану
Вночі - колискова, а зранку - новий день
Паразиту смачніша прострочена, тогорічна кава
Від якої з‘являється в голові “стук“ та “дзень“.
Паразит цей не бачить нічого навколо себе,
бо для цього індивіда створений власний світ.
У якому “Землі немає, то буде небо“
Поганий. Забруднений в ньому цвіт.
14.11.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623555
Рубрика:
дата надходження 24.11.2015
автор: BIG