Сонце п’є ранкові роси
І щодуху вгору мчить.
Заплете проміння в коси,
Ними вишиє блакить.
Сяде легко на хмаринку,
Наче в подушку пірне.
Зістрибне через хвилинку
І її пережене.
Спустить погляд свій із неба
На земну блакить річок.
І задивиться на себе,
Й попадеться у сачок.
А рибалка засміється –
Сонце в дзеркалі блищить.
Серце радісно заб’ється,
Бо піймає щастя мить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623592
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 24.11.2015
автор: Лана Мащенко