Ну от, я знову на війні...
Воюю знову сам з собою!
Чому в спокійному мені
Вирують пристрасті війною?
Знову в розкаянні душа
Зламати хоче перепони,
І знов до тебе вируша
Попри закони й заборони...
Дурна, все рветься і кричить,
І кожен атом — частка болю,
Мені б спинитись хоч на мить -
Одним ковтком вдихнути волю...
На терезах між "так" чи "ні"
Надії нитку б не зірвати...
Пульсує раною в мені:
Триматись, вірити, чекати!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623611
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.11.2015
автор: Анатолій В.