Влітає в вікна невагома сніжність
На білизну твоїх неторканих колін
І час тече десь поза, мимобіжно
На підвіконні спить пухнаста лінь
Бог кришить хліб для птиці заметілі,
Вона ж виспівує пронизливе "вугуу".
Та тепла ковдра притулюсьок гріє,
І пірям зимоспів спускається на слух
Дерева ледь видніють з складок мантій
Бурмочуть щось, мов старці чаклуни
А нам дістався наймагічніший з талантів
Ми вичаровуєм взаємну яву й сни
Надворі ж пада сніг(ще стільки його буде)
Краса влітає у розширені зрачки,
Й допоки ми шукатимем розквітлі губи,
В очах відіб'ється не дійсність, а казки
І хай від них ніхто нас не розбудить!
24.11.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623614
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.11.2015
автор: Віталій Стецула