Не страшно, коли помирає знайомий
Чи рідний по крові тобі.
Страшно – коли чоловік цей вагомий
Людину втрачає в собі.
Смерть як така – перехід в інший стан,
Тільки не втрата себе.
Страшно – коли вже душа пропада,
З тебе людина іде.
Втрата – коли проганяєш людину,
Яка у тобі помирає!
Смерть – це не втрата єдиного сина,
Бо він тебе любить/кохає.
Жити людина, звичайно, що може,
Тільки зректися тебе!
Це – справжня смерть, та, якою негоже
Диявол тебе доведе.
Страшно втрачати людину в собі,
Страшно у інших це бачить!
Щоб не піддатись єдиній журбі,
Варто, напевно, пробачить...
Ти не втрачай у собі доброту,
Душу людську зберігай!
Знищуй все зло і душі німоту,
Серцем постійно зростай.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623691
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.11.2015
автор: Ірина Морська