ти увесь час напружуєш мій мозок
і навіть коли сам кудись ідеш
заплутуєш мене в кільце мотузок
потім нервуєшся буває попадеш
у вузол той безжальною ходою
й забудешься про місто і село
і лише там під чистою водою
звільняєш відпускаєш в джерело
безмежний світ моя любов надія
цей перший сніг що ляже олівцем
покрівля над гніздечком побіліє
на іншім краю світу манівцем
ти увесь час напружуєш мій мозок
й у цю хвилину де ти куди йдеш?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623775
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.11.2015
автор: Ольга Ратинська