Шановний Пане Президенте,
Не хочу я оцю війну.
Ви бавитесь в дитячі ігри
І зараз я це поясню.
"Солдатики"-знайома гра,
Але там справжній автомат.
І справжні там ідуть бої,
І справжній там стоїть солдат.
Ви там спите у теплій хаті,
А там не стало вже хлоп'ят.
Ви там не робите нічого
А там душа скаче до п'ят.
Десь вже росте без тата дочка,
Вже десь підріс в когось синок.
І не зустрінуть батьки сина,
І жінка не покличе на ганок.
Коли вже мирно заживем ми?
Коли вже обіцянки підуть в рух?
Коли стабілізують гривню?
Коли вже не впаде в нас дух?
Якщо ви не награлися в дитинстві,
З російським Президентом заодно,
То йдіть собі стріляйте,
А не тягніть ще нас на дно.
Ви розбирайтесь двоє-
Не втягуйте народ.
Для чого нас карати?
Пожалійте наш народ!
Найбільше, що я хочу,
Щоб скінчилась війна.
Бо ненька Україна-
У нас лише одна!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623996
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 26.11.2015
автор: Даша Багнюк