Заграли дощі на засмученій арфі,
Тумани, вітри всіх століть і епох.
Про долю народу судилося грати,
Під небом сумним серед моря красот.
Ірландіє, Ерін, смарагдовий острів,
Тут кров революцій текла в океан,
Легенди і пам’ять завішали простір
І, навіть, століття не згоїли ран.
Від смутку небес білі чайки кружляють,
Як в нас в Україні – летять журавлі,
Це – душі синів, невгамовних повстанців,
Хоч мали би бути вони на Землі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624056
Рубрика: Присвячення
дата надходження 26.11.2015
автор: Шостацька Людмила