Практично знають всі – багато
І більшість знань це ті, - що непотрібні.
Знання – це те, що нам дала природа,
Хоч всі – до чогось здібні.
Люди живуть і прогресують,
І Землю, майже, не шанують.
Тож, скільки можна так «козакувати» ?
Й не бачити, як нас застерігає планета-мати.
Лиш гріш і тільки гріш прилип всім до лобешні;
Показують один на другого – хоч всі в цім світі грішні.
Нема на цій Землі поводиря святого
Тож думайте й моліться, всі, тільки лиш до Бога!...
18.11.15р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624064
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.11.2015
автор: Мацик