В небо Місяць вперся рогом.
Зорі –врозтіч… Ніч глуха,
послана на Землю Богом,
ремства людські наслуха,
І – ні шелесту , ні згуку .
Сад пахучий . Ти і я…
Сплетені в коханні руки.
Місяць втаєно сія.
Поцілунки до світанку.
Теплі й лагідні слова.
Чарування. Обіцянки…
Все пожухло , як трава.
Зачаїлись у турботах
Найсвітліші почуття.
Де ж ти ,щастя ?
Лиш марнота.
Каяття без вороття.
Тетяна Купрій, 2005.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624087
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.11.2015
автор: Тетяна Купрій - Кримчук