А я в калюжах бачу золотисті зорі,
Вони мені всміхаються з небес.
Всім усмішку дарую в непокорі.
І лід в душі благополучно скрес.
Вхоплюсь за промінь сонця спозаранку.
У мріях полечу кудись далеко.
І не порушу вранішню мовчанку.
Крилом майнула в роздумах лелека.
Так просто жити, коли жити дуже просто.
Простіше вигадать проблеми, аніж щастя.
Лиш обирати по якому нам би мОсті:
Любові чи ненависті пройти удастся.
Життя – одне. Людина також в ньому.
І позитиву в цьому світі так багато.
Не треба нуритись у депресивну кому,
Влаштовуйте собі життєве свято.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624159
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 26.11.2015
автор: Antonina Vinnitskaya