Про жито молитва
У зими голодні,
І з ворогом битва.
Як воля господня,
А щастя горстина,
Щоб радість до неба -
Спокійна хвилина,
Де в битву не треба.
Та знову тривога
Зривається з місця,
Петляє дорога
В болоті, як в тісті.
Незванії гості,
Нема на них сили,
Лиш старії кості
Собі захватили.
Та лише під ранок,
Як злипнуться очі,
Із наших схованок
На них ми наскочим.
Не буде пощади,
Тут жалю не треба,
Дамо ми їм раду,
Бо з нами і небо!
І знову ретельно,
Збираючи збіжжя,
Набігам смертельним
Кладем роздоріжжя.
Запаси поповнені,
Загострені списи,
І кубки наповним
Своїм Осмомислам!
7.11.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624311
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 27.11.2015
автор: Микола Серпень