Ти знаєш, дощі сюди ходять часто...
Не люблю й не ношу парасольок,
хоча, маю одну.
Квітчасту.
Чи сховає мене від болю?
Чи врятує мене від крику?
Чи заплатить мені любов"ю
за мою нелюбов велику?
Вчора дощ... отой, отой самий...
був жорстокіший, аніж завше -
він збігав по душі струмками
і блищав мене всю пронизавши.
Мокрий холод... І ти його знаєш...
Все ганяв дрижаки по спині.
Може й краще. Я так забуваю.
Так - я просто замерзла шматина.
Знаєш, дощ і сьогодні, знову...
В тебе теж? - дивовижні направду збіги!
Мокрі пальці судомить з болю...
Я до чого? - ти теж зараз з дому підеш
Не забудь, візьми парасолю...
01.02.2014.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624326
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 27.11.2015
автор: Di Agonal