Закривши очі, стій і мовчки слухай,
Як шепче казку свою древній ліс.
Його слова немов зибка калюжа,
А серце наче дерев*яний зріз.
Він манить таємницями своїми
Туди, де ходить мавок хоровод.
Не зможеш ти дійти з думками злими,
Бо згубить в хащах лісовий народ.
Якщо ж бо помисли твої хороші,
Дорогу істинну поміж дерев знайдеш.
І стоячи вже на своїм порозі,
Довіку казку лісу збережеш.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624342
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 27.11.2015
автор: Арлекін