Так тихо скрізь, замовкла моя пісня,
А я стою, розгублена, сумна
І прислухаюсь, чи відлуння пізні
Акордом вдарять й знов прийде весна.
І я тоді схоплю живі акорди,
Знайду слова і пісню напишу,
Як заповіт, як свідчення рекордів,
Для поколінь на згадку залишу.
Завмерла пісня про зиму і літо ,
Про шелест листя і про перший цвіт,
Про перші кроки по широкім світі,
Про війни, мир , життя минулих літ!
О, скільки б я могла іще зробити!
Засіяти спустошені поля,
Посіяти любов, щоб знали діти-
Зерно зійде, а з ним й любов моя.
О, пісне рідна, пісне мого серця,
Збудись, бо спати ще настане час.
Ударь акордом, хай ще раз озветься
Той Божий дар, дарований для нас!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624356
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.11.2015
автор: горлиця