Виток століть...і бачу пектораль,
На витонченій шиї у скіф'янки.
Орнаментом покриті віхи...даль...
Та постать степової полонянки.
Вона так само бігала у дощ,
Кохала, зазираючи в люстерця,
Росою умивалася із рож,
І краяла комусь шматочки серця.
А одяг сипавсь золотом століть,
І сердолік виблискував на сонці.
Що ж пектораль оця в собі таїть?..
Про це лиш знають грифи-охоронці.
А може славний древній Геродот,
Що бачив риси гордої скіф'янки?
Рипить історії коловорот...
В торевтиці античності: чеканка.
Вино із амфор тягнеться, як нить.
На глеках з бронзи видно візерунки...
Принцесо скіфів, кров твоя бурлить
У древнім роді...Сяють обладунки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624393
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.11.2015
автор: Лілея Дністрова