В пам'ять жертв голодомору

З  небес  ячать  мільйони  душ  невинних,
У  прірву  голоду  зіштовхнутих  колись.
Минає  час,  нестриманий,,  невпинний.
На  нім  пекельні    муки  запеклись.

Я  бачу  ті  невиліковні  садна.
Задля  майбутнього  затято  їх  лічу.
На  помин  всіх,  замучених  нещадно,
Вогнисту  свічку  з  воску  засвічу.

Гори,  свіче,  палкіше,  гарячіше!
Розбуркуй  пам'ять,  болем  обпікай,
Щоби  той  біль  нам  серця  не  полишив,
Гучним  набатом  бив:  «Не  забувай!»

Ятрить  хай  душу  літ  отіх  трагічність
Заради  всіх,  хто  прийде  у  життя,
Щоб  зло,  котре  вже  кануло  у  вічність,
Повторення  не  мало  й  вороття.

©  Ірина  Васильківська

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624507
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.11.2015
автор: Ірина Васильківська