[b][i]Ользі Сорокіній[/i][/b]
Курка, схожа на індичку,
Мешкає в селі,
Маючи погану звичку –
Бути на чолі.
Де, коли – не принципово.
І не новина,
Що завжди останнє слово
Кудахче вона.
Що в Донбасі люди гинуть,
Для курки дива.
«Янукович безневинний!» –
Це її слова.
Бо при ньому миска проса,
Суповий набір.
Весь час суне свого носа
У сусідній двір.
Хамовита, безпардонна
Та не знає меж.
Їй начхати на закони,
На суспільство – теж.
Як селянам зупинити
Ці свавілля, жах?
Мабуть, треба щось зробити:
Курка – це ж не птах!
Виховати та навчити
Людей поважать?
Спілкуватись припинити,
Подалі послать?
Вірю я в сільську громаду,
В Україну – теж.
Так, село зупинить гада,
Що не знає меж!
Зак. 07.08.2014 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624538
Рубрика: Байка
дата надходження 28.11.2015
автор: Роман Котляр