[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=3uTZR-dKCjs[/youtube]
Стогнав народ в обіймах лютих шор.
Про ті часи і згадувать жахливо.
Косила смерть , було пекельне жниво .
Збирав ужинок свій голодомор.
Якщо не з нами – значить проти нас.
Якщо не згоден – перетрем на порох .
Не лівою крокуєш – значить ворог.
Інакомислячий – ворожий клас.
Не так подумав – кара не мине.
-Таке прийде на думку – лише кату.
Рука сталева, пролетаріату,
До щастя усе людство зажене.
І заганяли. То на Соловки,
То голодом до смерті й божевілля.
Недолюдки сп’янілі від свавілля
Вбивали планово та залюбки.
Чому ж ти, Боже мій , не захистив
Несчасних , .що конали по канавах ,
Дворах, дорогах, на долівках, лавах.
Ти ж бачив як лютує парт.актив
Ти ж бачив, боже,неймовірний жах,
В очах малечі з голоду опухлій,
Бо до зернини все – кати оглухлі
Забрали, щоб згноїти, на складах.
І знов шиплять ядучі язики,
Був голод скрізь.-Про це немає спору.
Та тільки не було голодомору,
В країні рад , в буремні ті роки.
І знову чути ностальгійний крик
Від тих ,що вже було ,сховались в нору
Мовляв ,що не було голодомору
То був лише не урожайний рік.
А рік звичайним був, ішли дощі,
Цвіли сади, та колосилось жито,
-Людей в колгоспи заганяли жити,
Була така ідея у вождів.
Боронь нас ,Боже, від нових ідей,
Реваншу упирів та бузувірів,
Дволиких та лукавих лицемірів
- Прокляття їм від ,тебе, та людей
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624549
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.11.2015
автор: євген уткін