А ти все знав за мене...дивина...
Та казка ще не випала у осад,
Ще кришталева туфелька - скляна,
А моя мрія безнадійно боса
А ти все знав за мене...сльози й сміх...
Для тебе - непрочитана я книга;
Штовхав поволі в той незримий гріх,
Бо знав, страждання почали відлигу...
А ти все знав за мене...за нитки,
Як ляльку смикав, що вона відчує?
Десь бродять, ще нечувані, плітки,
Що й досі вона вдома не ночує...
А ти все знав за мене...Рубікон
Перейдено, вважав - свою ж бо казку
Напишеш... Лики зболено з ікон
Дивились, як вона міняла маски.
А ти все знав за мене...просто йди,
Бо вже той шлях у серці, як тортури,
Рве нитки в мотлох, падають мости
І сліплять погляд докори зажури...
А ти все знав...
28 11.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624603
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.11.2015
автор: Ліна Ланська