Підпадьомкають скронями барви останніх заграв,
Перехожі ногами в калюжах вікно моє місять,
Мокрий ясен сердито хитає гілки – він не знав:
Час – ріка. Ненаситцем пливе понадкушений місяць,
Десь метеликів крила гортають простори і висі.
Вітер дме на пухкенькі маленькі карпати хмарин,
Вечір йде по ріці, замочив яснонебі холоші,
Закотити спішить в натякання зимове пороші
Ворухких листопадних небес золотий апельсин –
Бризки соку - місточок – останній промінчик –
Порух метелика крилець один...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624661
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 28.11.2015
автор: yaguarondi