Ми часто ви́рoдками кличемо людей,
Хто своїм виглядом до болю нас лякає,
Хто за манерами нагадує «звірей»
І хто гидоту і відразу викликає.
Ми боїмось до заніміння у серцях
І свято віримо – в житті так не буває.
Та десь в душі зароджується страх,
Що людяність у людях убиває.
Та справжній ви́рoдок не той,
хто є страшний,
Хто у каліцтві все життя страждає,
А той, хто у проханнях є німий,
І в час біди обличчя відвертає.
Ви́рoдок – це той, хто без жалю
На матір рідну руку підіймає.
Ви́рoдком є той, хто з кришталю
Їсть лобстерів, коли народ вмирає.
Ви́рoдок без сумнівів в душі
Зламає гілку, життя чи, навіть, долі.
Ви́рoдки, безбожні торгаші,
Хто здав країну, зігравши свої ролі.
Андрій К.
13.04.2014 р.
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=25434
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624697
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 29.11.2015
автор: Андрій К