Вечір, як завжди, – ні спокою, ні спокути
(добре тримати в серці минулий жаль).
Чортове колесо вкотре мене закрутить.
Там, де зупиниш, буде моя межа.
Осінь минеться, і зникнуть останні знаки.
Що мені шепіт – прямо в лице кричи.
Слово тверде і солодке, мов козинаки
(отже, для щастя в мене вагон причин).
Плакати – наче плекати у серці кригу
чи полонити гіршу із половин.
Спину тримаю рівно, душею – скривлю:
світе, я знов піддамся, а ти лови.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624810
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.11.2015
автор: Катка