О скільки в нас тих партій розвелося,
З них кожна прагне ситного корита,
І так чогось на світі повелося
Як не Король, то королева свита.
Яка і день і ніч « бідкує» про народ,
Коли маєтки зводить. і забори.
Хто вид цей вивів, із яких пород
З'явилась раса в образі потвори?
Для чого нам всім слуги отакі,
Що садять в тюрми правду і свободу?
Самі ж живуть на статки немалі
Підноги дітям кинувши злидоту.
Щоб не соромили славетний рід дідів
І вільний дух козацької звитяги,
Фальшиві ноти не вплітали в чистий спів
Усіх їх скопом приведем до тями.
І по обидва береги святі
Не буде більше супостата,
«А буде син і буде мати,
І будуть люди на землі»
(Т.Г.Шевченко)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624850
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.11.2015
автор: Тетяна Акименко